Das Leben der Anderen - The Lives of Others - Життя інших (2007)

Режисер       Флоріан Хенкель фон Доннерсмарк

Фільм досить яскраво змальовує життя у країні цензури, несвободи, де загальне благо верховодить над долею індивіда і де загальне благо часто дорівнює благу окремих обраних. Серед наших сучасників вже багато таких, які знають про подібну систему лише із книжок і фільмів. Нам вже не відомо як це шепотіти анекдоти про владу, і вчитися у групі, де про все можна говорити не з усіма, де за позбавлення квитка комсомольця можна вилетіти не тільки з ВУЗу, але й зруйнувати усю можливу кар'єру на все життя.
І хоча сьогодні ми свободою слова пишатися не можемо, ще 30 років тому, в нашій країні панував лад, який був в багато разів жорстокіший до свободи думки.
І що в фільмі ми бачимо, як з розпадом системи людина може вільно переглянути справи на неї заведені, то в нас навіть для істориків це залишається закритим, хоча на питання чому - годі отримати відповідь.

Можна з багатьох позицій описувати цей фільм і критики це з успіхом показали, я ж спробую підняти іншу проблему: як сталося, що агент вірний системі, не чутливий до болю інших - стає на бік жертви.
На відміну до деяких критиків, я не буду розмірковувати на тему того, наскільки таке вірогідно, бо певно вже відповів собі на це питання.
Перше, на що варто звернути увагу - це люди вірні системі, такі люди по своїй природі дуже довірливі, бо вони одного разу повірили настільки, що усе їх подальше життя підлягає цій вірі і вони готові ставити інших на коліна, лише щоб довести собі, що те у що вони вірять вартісне. Здатність таких людей критично сприймати світ дуже сумнівна. Таких людей поруч нас багато, вони ще досі тримають портрети Леніна і ніколи не повірять, що в день, коли радянське військо увірвалося до Берліну було згвалтовано 2 000 000 жінок різного віку.

Ще одне досить гостре питання: хто править? Ідея може й благородна, та, як то кажуть, усі рівні, але дехто рівніший. І це на превеликий жаль історичний факт. Верхівка найчастіше позбавлена такої віри і користується владою сповна.
І тут постає останнє питання: чи можливо, щоб людина вірна системі схаменулась, чи можлива шляхетність. Чи може агент Штазі бути шляхетним, попри те, що руйнував людські долі, лише за інший погляд на політику.
Моя відповідь так, бо якщо ти не з тих, що після робочого дня заливають свій мозок алкоголем, який робить все простішим і дозволяє позбутися думок, то рано чи пізно задаєш собі питання сенсу. Сенсу всього і тут таки, розуміючи, що його в тій системі нема - можеш знайти в собі сили вчинити інакше. Бо добре розумієш, що відтепер у тебе два шляхи: або стати таким як твоє начальство і топтати долі забувши про ідеалізм, або стати на бік справедливості, хай яка вона і недосяжна.

Підсумок, за рейтингами багатьох світових видань фільм потрапив у десятку кращих займаючи від 2-го до 9-го місця.
Нагороди:
Премія «Оскар», «Сезар» 2007 - "Кращий фільм іноземною мовою" та багато нагород інших фестивалів.