Waking Life - Пробудження життя (США, 2001)

Режисер: Річард Лінклейтер

Нагорода CinemAvvenire за кращий фільм на фестивалі в Венеції 2001 року 

Нагорода американських критиків за кращий експериментальний фільм 2002 року

Анімований фільм, у якому анімація слугує засобом передачі тонкого зв’язку між світом реальності та світом марень. Обидва світи перетікають один в один і міняються місцями, а зрештою зливаються в один нескінченний сон, з якого ніколи не прокинутись.

Існує думка, що смерть – це нескінченний сон, а деякі історики релігії уважають що виникла вона завдяки порівнянню мертвого з тим, хто спить, що давні люди дивилися на сплячу людину як мавпа на ipod і не могли збагнути, що воно таке.

Але що робиться з кожним з нас, коли втома заплющує нам очі?

Так це чи ні, але гер доктор Фройд висунув думку, що сон то чудернацька комбінація уривків пам’яті з несвідомим, яке відображає таємну і непізнану частину нас самих. В тій частині вирують наші пристрасті настільки таємні, що ми й самі часто їх від себе ховаємо.

Але теорія сновидінь Фройда, як найбільш наукова і обґрунтована мусить бути відкладена осторонь, бо цей фільм показує нам іншу точку зору на сон, що сучасних традиціях була започаткована по інший бік океану. Про неї писав у своїх магічних щоденниках “Тесла від літератури і філософії” Карлос Кастанеда. Отож він писав, що сон є одним із видів магічної практики. І закликав ставитись до нього украй обережно бо:

• бо сон, як і будь-яка магічна практика – небезпечний і з нього можна не повернутися;
• бо у снах людина виходить поза межі власного тіла і мандрує чужими світами, які хоч і нагадують наш, але мають свої власні закони;
• бо у снах тих живуть невідомі нам істоти і тільки дону Хуану відомо, на що вони здатні;
• а ще сни мають багато рівнів перший, другий і т.д. і щоб потрапити на них треба заснути уві сні.

Цей фільм певно відображає одну з течій, що виникли завдяки Кастанеді як гриби після дощу, бо течій тих було хоч греблю гати і усі вони шукали заповітної свободи хто як вмів у численних потоках НьюЕйджу.

Герой щоразу наблизившись до реальності прокидається у сон. Перехід між сном і явою показаний таким чином, що чим більш наближені до реальності події, тим чіткішими є обриси героїв, а чим ближче до сновидіння, тим більше картинка схожа до анімації.

Фільм заслуговує на увагу, а діалоги містять підказки до інтерпретації самого фільму.