Intouchables - Недоторканні (2011)

Жанр:      комедія, драма
Режисер: Олів'є Накаш / Ерік Толедано

Цікаво що в 2011 у Франції зняли 2 фільми з одною назвою "Недоторканні" і обидва режисери мають ім'я Олів'є: хто кому перейшов дорогу невідомо :).

Листи до М. - Listy do M. (2011)

Моє друге відвідування кінофесту Під високим замком завершилося ще краще від першого. Море позитивних емоцій від чергового фільму сусідів. Детальніше читайте тут: http://kinopoland.blogspot.com/2012/09/lysty-do-m.html

Malena - Малена (2000)

Режисер:                 Джузеппе Торнаторе

Головна роль:        Моніка Белуччі 

Іноді  краса це дар, а іноді вона може стати прокляттям, особливо у смутні часи. Історія Малени - якраз про це.

Малена жінка. Режисер зробив усе,
щоб фільм отримав напружений сюжет і інтригу, кохання і пристрасть.
Кохання тут змальоване підліткове: таке, яким зазвичай воно і буває. Побутові сцени, передають дух італійського побуту тих часів, звички та моральні догми.

Four Lions - Чотири леви (2010, Великобританія)

Режисер: Кріс Моріс

Жанр: комедія (місцями чорна)

Чорна комедія жанру тупий і ще тупіше.

Чудова комедія, що оповідає про те, як гурт вірних Аллаху моджахедів шукають способу потрафити до раю. Фільм попри те, що відноситься до жанру чорних комедій завершується гепі ендом – усі герої після довгих і складних блукань таки потрапляють до раю (звісно при умові його існування).

Burn after reading - Після прочитання спалити (США, 2008)

Режисери: брати Коен.
Головні ролі: Джон Малкович, Джордж Клуні, Френсіс Макдорменд, Бред Пітт та Тільда Свінто
Жанр: чорна комедія, шпигунський детектив, мелодрама, пригоди


Це комедія, місцями чорна! Одразу зауважу, що хоч вона і американська, хоч в ній грають дуже відомі актори, посміятися вдасться лише тим, хто любить заплутаний детективний сюжет. Тим, хто хоче просто пореготати з простих, необтяжених вигадливістю ситуацій (як писав той Умберто, що Еко з ситуацій, в яких наш ближній падає), раджу не дивитися той фільм. Голова буде боліти.

Swept Away - Віднесені хвилею

Фільм Гая Річі "Віднесені Вітром". На жаль вкрай важко дістати повну версію з усіма дорослими сценами, то ж пропоную насолодитися тим, що знайдете.
Сценарій продуманий цікаво і посміятися буде з чого.
Роль, яку зіграла Мадонна та й сама її гра мусить збентежити феміністично налаштованих кобіт. Фільм гарний, добрий і постулює соціальну перемогу добра над злом, хоча кінцівка ... але дивіться самі

повернутися на кіноблог

Jeux d'enfants - Дитячі ігри (2003)

Jeux d'enfants (2003) - Франція, Бельгія
Режисер і сценарист: Yann Samuell, головні ролі Guillaume Canet та Marion Cotillard
Жанр: комедія, драма.
Дитяча гра – так либонь мав би зватися фільм українською, відомий у прокаті «Покохай мене якщо зможеш». Цей фільм у властиво французькій манері описує долю двох, як звично, закоханих людей. У що може перерости разом з дорослішанням невинна дитяча гра. Французька манера виявляється у сентиментальному настрої, у цікавій гумористичній інтерпретації біблійного міфу (де герої осучаснені Адам і Ева, Бог у вигляді дратівливого директора школи, а Змій – то ніхто інший як вчителька зі школи).

Knockin' On Heaven's Door

Рецензія на фільм "Достукатися до небесних воріт" (Knockin' On Heaven's Door)
Німеччина, Бельгія. Режисер Томас Ян


«…На небі тільки й розмов, що про море!» – Те що мало б врізатися в пам’ять глядача після фільму, а ще трохи сумний настрій, водночас впевненість у тому, що життя попри всю свою минущість, іноді марноту, а іноді гіркоту недаремне і варте вже самого свого відбування. Питання: чи варто? Таке просте і всім зрозуміле, виникає знову й знову особливо у часи болю і страждання щоб потурбувати нашу усталеність. Непевні часи нерідко приносять з собою в людське життя жагу жити, а іноді думати. 

Концептуальний аналіз:
Все своє життя людина вчиться бути пересічною, і навіть намагання не бути пересічним до болю пересічне і банальне. Печера не має виходу, а отвір якщо і був - завалено вибухом. Стіни печери: соціалізація і спеціалізація слугують продукуванню особливого виду — людини-автомата. Так постає людина-автомат, котра все своє коротке життя живе "на автоматі". У такому світі аутисти виявляють себе як справжні люди. Вони найбільш правдивий, не схильний до втрати власної сутності вид людей, не впалих у двозначність, цікавість і балаканину, замовляння життя від смерті, у саму серцевину останньої. Тоді нормальність постає як здатність виконувати монотонну дію, яку з успіхом найближчим часом замінить механізм, винайдений черговим Едісоном.