Безсумнівно вдала робота Мілоша Формана в цікавий спосіб зображує життя Сальєрі та Моцарта. Старий і божевільний Сальєрі описує свій злочин священику не як сповідь, а як історію нелегких стосунків із богом. Бог і Сальєрі, музика Моцарта і пристрасть до музики.
Постать Сальєрі як необхідність.
Для того, щоб з'явився прекрасний світ недостатньо самого світу — необхідно, щоб було ще око, яке його побачить. Для того, щоб з'явилась довершена музика — необхідне вухо.
Чи міг хтось більш достойно оцінити Моцарта ніж Сальєрі?
Чи розуміла аудиторія слухачів: якої величини постать диригує в оперному залі?
Що таке музика без Моцарта?
Власне ці питання і ставить Форман глядачеві.
P.S.: Після перегляду обов'язково послухайте Реквієм. Прогнозується надзвичайний катарсис. Хоча катарсис мабуть в нас час — то вже надзвичайність...
Постать Сальєрі як необхідність.
Для того, щоб з'явився прекрасний світ недостатньо самого світу — необхідно, щоб було ще око, яке його побачить. Для того, щоб з'явилась довершена музика — необхідне вухо.
Чи міг хтось більш достойно оцінити Моцарта ніж Сальєрі?
Чи розуміла аудиторія слухачів: якої величини постать диригує в оперному залі?
Що таке музика без Моцарта?
Власне ці питання і ставить Форман глядачеві.
P.S.: Після перегляду обов'язково послухайте Реквієм. Прогнозується надзвичайний катарсис. Хоча катарсис мабуть в нас час — то вже надзвичайність...
Немає коментарів:
Дописати коментар