вівторок, 26 квітня 2011 р.

Dolls - Ляльки (2002)


Dolls (2002) - Японія
Pежисер Takeshi Kitano
Дуже часто назва відсилає глядача до певних вже узгоджених значень. Наприклад, якщо фільм називається “Ляльки” то певно, що ітиметься у ньому про те, що людина іграшка у руках долі, а ще якщо на самому початку фільму показують японський ляльковий театр, то усі сумніви у такому припущенні відпадають. Сценарій фільму утворений кількома сюжетними лініями. Головна тема фільму нещасливе кохання. І усюди режисер ніби говорить нам: а усе ж могло б бути інакше.





Людина живе у світі вигаданих не ю ж сенсів. Ми б дуже здивувалися потрапивши в інші часи тому, що такі речі як кохання, справедливість, свобода і решта раціональних понять колись сприймались радикально інакше. У дечому цей фільм є показовим. А саме у тому, яким чином утворюється таке поняття як кохання. Насмілюсь стверджувати, що до Шекспіра воно було геть іншим. Сучасна людина живе у досить цікавому становищі, коли нагромадження сенсів, що складають певне поняття починає набирати критичну масу. Чи перейде ця кількісна маса в якісне перетворення – сумнівно. Швидше за усе, як на мене це призводитиме до шизофренізації людства – Калі-Юга панове!
Як Вам така гіпотеза: кожен новий культурний чи мистецький досвід відбивається у системі наших уявлень, доповнюючи його. Чим більш людина освічена (цивілізована) тим більшої кількості таких досвідів вона є носієм. Скажімо її уявлення про кохання складатимуть власні потяги плюс “Мистецтво кохання” Овідія, “Ромео та Джульєта” Шекспіра, “Quo Vadis” Сенкевича, “Венера в хутрі” Захер-Мазоха і так далі. Кожен відповідно до власних нахилів надає перевагу культурним досвідам в певному ключі, не усі ж так багато читають, ходять до театру і дивляться кіно. Чим далі тим більше зростає прірва в уявленнях про одне поняття в межах одної цивілізації. Це, як на мене, є причиною великої кількості психологічних проблем та непорозумінь сучасності. Виходить, що якщо ти хочеш мати успішну комунікацію з певною особою не поспішай, а спочатку дізнайся про її улюблені книги, фільми тощо. Така невтішна ситуація наштовхує на думку, що надалі це усе взагалі могло б призвести до масової деградації. Так культура може обернутися проти людства. Зародки цієї проблеми описувалися Фройдом.
Гасло «Вперед у нове інформаційне суспільство» тепер вже не виглядає так радісно і можливо нам варто було б позаздрити тим же грекам, чи будь-яким іншим раннім цивілізаціям, які швидше за все мали більш цілісні уявлення і мали менше проблем. Хоча з іншого боку вони мали серйозні проблеми з іншими цивілізаціями – до прикладу з тими ж мідійцями.
Повернімося ж до фільму. Нещасне кохання – якщо ми уважні, помітимо: чи не найпопулярніші наративи людства пов’язані з нещастям. Потяг до страждання – чи не найсильніший потяг, можливо тому, що людині подобається відчувати себе актором світу, де нею граються жорстокі обставини чи боги?
Попри те майстерність виконання стрічки слід визнати була вища середньої. За виключенням декількох недопрацьованих кадрів, на які можна закрити очі, фільм знятий гарно. В ньому присутня демонстрація гарних краєвидів острівної природи, по-японськи, не перенасичений фон і усе разом складають непогану режисерську спробу і якщо ви любите поплакати під час перегляду – сміливо вмикайте!
Моя оцінка: сюжет — посередньо/ якість виконання – гарно.
http://en.wikipedia.org/wiki/Dolls_(film)


повернутися на кіноблог

Немає коментарів:

Дописати коментар