The Others (2001) США (Іспанія)Жанр: триллер, драма, мітсика
Режисер Alejandro Amenábar,
У головній ролі Nicole Kidman
Типовий трилер за сценарієм «будинок-лабіринт», як правило населений привидами, вкотре повторюється і в даній картині. Хоча цього разу глядача чекає несподівано мінливий сюжет. Мати двох дітей, що страждають гіперфоточутливістю шкіри до сонячного світла намагається доглядати за ними і водночас не з’їхати з глузду. Плюс очікування пропалого без вісти чоловіка на європейському фронті другої світової. А ще комплекс Електри чи швидше нелегкі стосунки матері доньки – описані з позиції матері.
Мама (Ніколь Кідман) закрила шторами усі вікна і тримає усі двері на замку. Вона наймає сім’ю служників (садівник, нянька і покоївка), а її донька(асоціальний елемент) тим часом переконує братика у існуванні таємничого хлопчика Віктора, чим дуже його лякає, що приносить їй задоволення.
Режисер певно переконаний, що чим більше разів він поверне сюжетну лінію з ніг наголову, тим майстернішим кінотворцем його визнають. І що ж він робить:
1) Матері починають чутися дивні звуки у кімнатах (яких за усіма правилами жанру багацько), це наводить її на думку про привидів і тому! вона бігає з рушницею. Будь-який навіть мало обізнаний глядач порадив би їй краще взяти срібного хреста. Одразу зауважу, що про срібні кулі у тій рушниці не йшлося та й не діють вони на “прозорих”.
2) Далі виявляється що підступні служники мають якийсь негарний задум. Керує ж виставою зла няня(зі зрадливо добрим обличчям): вона наказує чоловікові-садівнику засипати міні кладовище на подвір’ї листям, а ґаздині підсуває підозрілі білі колеса по-два під виглядом ліків від мігрені.
3) А тут повертається чоловік з війни. Як згодом виявиться тільки для того, щоб попрощатися. Взагалі він справляє враження привида, якому лімбо перетравило вже пів розуму і готується він стати швидше за усе рослиною. Усе що він робить це: один раз обіймає кохану дружину, один раз обіймає дітей, один раз спить з дружиною(певно щоб зачати третього спиногриза і без того схибленій мамі. Так, на прощання, щоб було як згадати, щасливі моменти їх останньої зустрічі-прощання.) І на ранок розчиняється у тумані. Туман до речі не зникає протягом усього фільму.
А тим часом підступна інфернальна сімейка відповідно своїм природнім потягам зреалізовує не менш підступний злочинний намір: зриває усі штори. Штор ми більше не побачимо. Де вони зникли історія приховує. Вони зникають разом з люблячим татусем. Мама кидається навздогін. Діти прокидаються і верещать від страху, побачивши профільтроване туманом денне світло. Мати кидається їх рятувати. І виганяє сімейку пройдисвітів геть.
4) У пошуках штор ми з мамою виходимо на черговий поворот сюжету: вона знаходить фотографію мертвої сімейки. Виявляється їй пощастило найняти підступних привидів на роботу. А тим часом дітям не сидиться вдома, я якщо вже настала ніч можна спробувати наздогнати накивалого п’ятами татуся. Натомість вони натикаються на підступну сімейку і ледь рятуються з мамою, яка тут же виявляє недієвість рушниці у боротьбі з привидами, у стінах будинку. Бо привиди як і граф Дракула не входять без запрошення. А запрошувати їх зрозуміло ніхто вже не наважиться.
5) І тут виявляється найнеочікуваніший поворот мама і дітки потрапляють у кімнату, де сидять досі відомі тільки донечці люди і проводять спіритичний сеанс, в якому донечка виявляється духом померлої дитини, яка ніяк не хоче погодитись з тим, що вона померла. Ту їй на допомогу приходять братик з мамою і починають рвати папери на столі спіритистів і кричати, що вони живі, а ті вирішують наступного ж ранку переїхати деінде.
6) І нарешті прибившись до стінки на ранок, вже не боючись денного світла, мама з дітьми у спілкуванні зі знов подобрілою нянею пригадує, що колись вона вже порішила своїх діток але дуже попросила God on Haeven про шанс повернути усе назад. Так і не стало зрозумілим - чи оце їх дивне існування і було таким шансом чи ні. І для чого нянька-привид давала таблетки мамі-привиду, хоча можна припустити, що у них там теж достатньо розвинута фармакологія. Всюдисущі фармацевтичні компанії у своїй жадобі наживи не зупиняться ні перед чим!
Загалом варто сказати що при перевертанні сюжетів невдало продумані деталі, як та рушниця, таблетки і нянька, яка спочатку дуже чуйна і уважна, а згодом вже з поглядом злої відьми, а в наступний момент знов янгелоподібна. Такі речі, а це режисер мав би знати, мають залишатися статичними. Тобто якщо рушниця – то нехай стріляє, або просто висить, а якщо привид, то навіщо таблетки?
Моя оцінка: за десятибальною шкалою - 2,5
1) Матері починають чутися дивні звуки у кімнатах (яких за усіма правилами жанру багацько), це наводить її на думку про привидів і тому! вона бігає з рушницею. Будь-який навіть мало обізнаний глядач порадив би їй краще взяти срібного хреста. Одразу зауважу, що про срібні кулі у тій рушниці не йшлося та й не діють вони на “прозорих”.
2) Далі виявляється що підступні служники мають якийсь негарний задум. Керує ж виставою зла няня(зі зрадливо добрим обличчям): вона наказує чоловікові-садівнику засипати міні кладовище на подвір’ї листям, а ґаздині підсуває підозрілі білі колеса по-два під виглядом ліків від мігрені.
3) А тут повертається чоловік з війни. Як згодом виявиться тільки для того, щоб попрощатися. Взагалі він справляє враження привида, якому лімбо перетравило вже пів розуму і готується він стати швидше за усе рослиною. Усе що він робить це: один раз обіймає кохану дружину, один раз обіймає дітей, один раз спить з дружиною(певно щоб зачати третього спиногриза і без того схибленій мамі. Так, на прощання, щоб було як згадати, щасливі моменти їх останньої зустрічі-прощання.) І на ранок розчиняється у тумані. Туман до речі не зникає протягом усього фільму.
А тим часом підступна інфернальна сімейка відповідно своїм природнім потягам зреалізовує не менш підступний злочинний намір: зриває усі штори. Штор ми більше не побачимо. Де вони зникли історія приховує. Вони зникають разом з люблячим татусем. Мама кидається навздогін. Діти прокидаються і верещать від страху, побачивши профільтроване туманом денне світло. Мати кидається їх рятувати. І виганяє сімейку пройдисвітів геть.
4) У пошуках штор ми з мамою виходимо на черговий поворот сюжету: вона знаходить фотографію мертвої сімейки. Виявляється їй пощастило найняти підступних привидів на роботу. А тим часом дітям не сидиться вдома, я якщо вже настала ніч можна спробувати наздогнати накивалого п’ятами татуся. Натомість вони натикаються на підступну сімейку і ледь рятуються з мамою, яка тут же виявляє недієвість рушниці у боротьбі з привидами, у стінах будинку. Бо привиди як і граф Дракула не входять без запрошення. А запрошувати їх зрозуміло ніхто вже не наважиться.
5) І тут виявляється найнеочікуваніший поворот мама і дітки потрапляють у кімнату, де сидять досі відомі тільки донечці люди і проводять спіритичний сеанс, в якому донечка виявляється духом померлої дитини, яка ніяк не хоче погодитись з тим, що вона померла. Ту їй на допомогу приходять братик з мамою і починають рвати папери на столі спіритистів і кричати, що вони живі, а ті вирішують наступного ж ранку переїхати деінде.
6) І нарешті прибившись до стінки на ранок, вже не боючись денного світла, мама з дітьми у спілкуванні зі знов подобрілою нянею пригадує, що колись вона вже порішила своїх діток але дуже попросила God on Haeven про шанс повернути усе назад. Так і не стало зрозумілим - чи оце їх дивне існування і було таким шансом чи ні. І для чого нянька-привид давала таблетки мамі-привиду, хоча можна припустити, що у них там теж достатньо розвинута фармакологія. Всюдисущі фармацевтичні компанії у своїй жадобі наживи не зупиняться ні перед чим!
Загалом варто сказати що при перевертанні сюжетів невдало продумані деталі, як та рушниця, таблетки і нянька, яка спочатку дуже чуйна і уважна, а згодом вже з поглядом злої відьми, а в наступний момент знов янгелоподібна. Такі речі, а це режисер мав би знати, мають залишатися статичними. Тобто якщо рушниця – то нехай стріляє, або просто висить, а якщо привид, то навіщо таблетки?
Моя оцінка: за десятибальною шкалою - 2,5
Немає коментарів:
Дописати коментар